The chase went on
We were running down the stairs
Pretending to have become the raindrops dripping down the tilted roof
The mirror talked to us in that hotel and we were
smearing clay all over us. You said
it was an antiglare – the mirror wasn`t supposed to reflect us
thus we did not ask it if it knew our names
We stood there so clayed (so loamy), so nameless
As if we were two unfinished jugs – still without any patterns over
When was your last time to mix dyes?
O those countless brushstrokes you smeared onto the canvas
Then your old mirror saw them and talked to every dye
Mimicking sounds:
Zzzzzzzz it said to the green colour
Ssssssss it said to the blue
If only the dyes could actually speak, they would
Tinkle like a mirror, and thus like glass
Then, music would blues up to that thinkling sound
The raindrops dripping down the roof were slowly becoming us again
We were dancing separately
Spreading our hands so broad
A train could make it between them
And then, abruptly, we interlocked
The colours of our clothes mixed up
There was so many of them there
That the mirror`s tongue faltered as it spoke
Look: our names have protruded on it
It`s time to allow the other raindrops
To drip down the other roofs
********
Погоня тривала
ми бігли сходами вниз
вдаючи з себе краплі що стікають нахиленим дахом
У цьому готелі дзеркало розмовляло з нами і ми
обмащувалися глиною. Ти казала
що це антиблік – дзеркало не повинне відбивати нас
тому ми не розпитували в нього наші імена
Ми стояли такі глиняні і такі безіменні
як два недоліплені глечики – ще без візерунків
Коли ти останній раз змішувала фарби?
О ті незліченні мазки які ти накладала на полотно
Тоді твоє старе дзеркало бачило їх
і говорило з кожною з фарб
імітуючи звуки:
зззззззз казало воно зеленому кольорові
сссссссс казало синьому
Якби фарби вміли говорити вони б тоді
дзеленчали як дзеркало а отже як скло
а тоді до того дзеленчання доблюзовувалася б музика
краплі що стікали з даху поволі перевтілювалися в нас
ми танцювали врізнобіч
розводячи руки так широко
що між ними міг би проїхати поїзд
а тоді ми різко стулялися
фарби нашого одягу змішувалися
їх було так багато
що в дзеркала за розмовою заплітався язик
дивися: на ньому проступили наші імена
час дозволяти іншим краплям стікати з інших дахів
We were running down the stairs
Pretending to have become the raindrops dripping down the tilted roof
The mirror talked to us in that hotel and we were
smearing clay all over us. You said
it was an antiglare – the mirror wasn`t supposed to reflect us
thus we did not ask it if it knew our names
We stood there so clayed (so loamy), so nameless
As if we were two unfinished jugs – still without any patterns over
When was your last time to mix dyes?
O those countless brushstrokes you smeared onto the canvas
Then your old mirror saw them and talked to every dye
Mimicking sounds:
Zzzzzzzz it said to the green colour
Ssssssss it said to the blue
If only the dyes could actually speak, they would
Tinkle like a mirror, and thus like glass
Then, music would blues up to that thinkling sound
The raindrops dripping down the roof were slowly becoming us again
We were dancing separately
Spreading our hands so broad
A train could make it between them
And then, abruptly, we interlocked
The colours of our clothes mixed up
There was so many of them there
That the mirror`s tongue faltered as it spoke
Look: our names have protruded on it
It`s time to allow the other raindrops
To drip down the other roofs
********
Погоня тривала
ми бігли сходами вниз
вдаючи з себе краплі що стікають нахиленим дахом
У цьому готелі дзеркало розмовляло з нами і ми
обмащувалися глиною. Ти казала
що це антиблік – дзеркало не повинне відбивати нас
тому ми не розпитували в нього наші імена
Ми стояли такі глиняні і такі безіменні
як два недоліплені глечики – ще без візерунків
Коли ти останній раз змішувала фарби?
О ті незліченні мазки які ти накладала на полотно
Тоді твоє старе дзеркало бачило їх
і говорило з кожною з фарб
імітуючи звуки:
зззззззз казало воно зеленому кольорові
сссссссс казало синьому
Якби фарби вміли говорити вони б тоді
дзеленчали як дзеркало а отже як скло
а тоді до того дзеленчання доблюзовувалася б музика
краплі що стікали з даху поволі перевтілювалися в нас
ми танцювали врізнобіч
розводячи руки так широко
що між ними міг би проїхати поїзд
а тоді ми різко стулялися
фарби нашого одягу змішувалися
їх було так багато
що в дзеркала за розмовою заплітався язик
дивися: на ньому проступили наші імена
час дозволяти іншим краплям стікати з інших дахів
